В Україні на тлі кадрового дефіциту дедалі активніше обговорюють залучення іноземних працівників. Бізнес пояснює це нестачею робочої сили, особливо у сферах, де частина працівників мобілізована, виїхала за кордон або змінила місце проживання через війну. Пише today.ua
Водночас зростання трудової міграції породило нову дискусію: чи має держава спершу створити максимальні умови для працевлаштування українців, а вже потім відкривати ринок для іноземної робочої сили.
Саме така логіка закладена в петиції, авторка якої пропонує посилити вимоги до трудових мігрантів і переглянути державну політику у сфері зайнятості.
Українці — у пріоритеті
Ключова ідея ініціативи — пріоритетне працевлаштування громадян України.
Авторка петиції пропонує розробити окрему Державну стратегію захисту національного ринку праці. Її мета — не допустити ситуації, коли іноземні працівники масово заміщують українців у сферах, де дефіцит кадрів можна покрити внутрішніми ресурсами.
У межах такої стратегії пропонується посилити механізми повернення українців з-за кордону, стимулювати їх працювати в критично важливих галузях та забезпечити пріоритетне бронювання саме українських працівників.
Програма “Трудове повернення”
Одна з ключових пропозицій — створення програми “Трудове повернення”.
Її суть полягає в тому, щоб мотивувати українців, які перебувають за кордоном, повертатися додому та працювати у важливих для економіки секторах.
Для таких працівників пропонується передбачити гарантоване бронювання від мобілізації за умови працевлаштування у критично важливих галузях.
Ідея побудована на простій логіці: якщо бізнес потребує робочих рук, держава має насамперед спробувати повернути українців, а не заміщувати їх іноземними працівниками.
Дозволи на роботу для іноземців можуть обмежити
Петиція також передбачає перегляд правил видачі дозволів на роботу іноземним громадянам.
Авторка ініціативи пропонує обмежити видачу таких дозволів у сферах, де кадрову нестачу можна компенсувати за рахунок українців.
Фактично йдеться про більш жорсткий фільтр для роботодавців: перед залученням іноземця бізнес мав би довести, що не може закрити вакансію українськими працівниками.
Мова, історія та інтеграційні вимоги
Ще одна пропозиція — запровадити для трудових мігрантів іспити з української мови та історії.
Логіка цієї ідеї полягає в тому, що люди, які приїжджають працювати в Україну, мають базово розуміти мовне, культурне та історичне середовище країни.
Такі вимоги можуть стати частиною ширшої інтеграційної політики, особливо якщо трудова міграція перестане бути поодиноким явищем і перетвориться на масову тенденцію.
Контрактна служба та додаткові збори
Серед найбільш дискусійних пропозицій — обов’язкове залучення іноземців працездатного віку до контрактної служби в ЗСУ.
Крім того, авторка петиції пропонує запровадити підвищені збори для роботодавців, які наймають іноземних працівників. Ці кошти, за задумом, мають спрямовуватися на фінансування програм повернення українців та автоматизацію виробництва.
Іншими словами, найм іноземної робочої сили пропонується зробити дорожчим, щоб бізнес мав додаткову мотивацію вкладати в українських працівників, технології та продуктивність.
Порушення — підстава для анулювання дозволів
Петиція також передбачає більш жорсткий підхід до іноземців, які порушують закон або демонструють неповагу до національних цінностей.
У таких випадках пропонується анулювати дозволи на роботу та проживання.
Цей блок ініціативи, ймовірно, викличе найбільше дискусій, оскільки потребує чітких юридичних критеріїв: що саме вважати підставою для анулювання дозволу, хто це визначатиме і як уникнути зловживань.
Чому питання трудових мігрантів стало актуальним
Український ринок праці після початку повномасштабної війни зазнав серйозних змін.
Частина працездатного населення виїхала за кордон, частина мобілізована, частина змінила професію або регіон проживання. Через це роботодавці дедалі частіше говорять про нестачу кадрів у будівництві, переробній промисловості, логістиці, торгівлі та сфері обслуговування.
Саме в цих секторах бізнес найактивніше шукає іноземних працівників.
За даними Державного центру зайнятості, громадяни Бангладеш уже отримали сотні дозволів на роботу в Україні. Також у публічній площині обговорюється можливе спрощення залучення працівників із країн Азії, Африки та Близького Сходу.
Баланс між економікою та національним інтересом
Дискусія навколо трудових мігрантів показує складну дилему для держави.
З одного боку, бізнесу потрібні люди, щоб підтримувати виробництво, логістику, будівництво та сферу послуг. Без робочої сили економічне відновлення сповільнюється.
З іншого боку, держава має думати про зайнятість українців, повернення громадян з-за кордону, соціальну стабільність і безпеку ринку праці.
Тому питання не зводиться до простого вибору “пускати чи не пускати мігрантів”. Йдеться про формування правил: хто, в які сфери, на яких умовах і з якою відповідальністю може приїжджати працювати в Україну.
Трудова міграція в Україні поступово переходить із теми для бізнесу в питання державної політики.
Кадровий дефіцит справді змушує роботодавців шукати працівників за кордоном. Але суспільний запит дедалі більше зміщується в бік контролю, пріоритету українців і чітких правил для іноземної робочої сили.
Якщо держава не сформує зрозумілу політику зараз, ринок праці може розвиватися хаотично: бізнес закриватиме вакансії будь-якими доступними способами, а суспільство реагуватиме на це через конфлікти, петиції та політичний тиск.
Джерело інформації та фото: today.ua
