Українські державні фінанси восени 2026 року входять у складний період. Міністр фінансів Сергій Марченко публічно визнав, що уряд уже змушений обмежувати частину непершочергових видатків, а за несприятливого розвитку ситуації не можна повністю виключати навіть тимчасових затримок із соціальними виплатами. Водночас це не означає, що держава вже ухвалила рішення затримувати пенсії, допомоги чи скорочувати соціальні програми. Навпаки, на цей момент соціальні видатки залишаються серед захищених пріоритетів, а проблема полягає насамперед у ліквідності бюджету та необхідності вчасно отримати заплановане зовнішнє фінансування. Пише: today.ua
Ситуацію додатково ускладнює величезна потреба сектору безпеки й оборони. На пленарному засіданні Верховної Ради 1 вересня офіційно йшлося про $27 млрд дефіциту оборонного фінансування, який Україна розраховує частково закрити за допомогою партнерів. Це приблизно трильйон гривень у перерахунку за поточним масштабом курсу, але називати всю цю суму просто «діркою в бюджеті» не зовсім коректно: йдеться саме про додаткову потребу оборонного сектору, а не про те, що держава одномоментно втратила трильйон гривень доходів.
Бюджет переходить у режим жорсткого пріоритету
Логіка уряду зараз достатньо проста: першими фінансуються безпека й оборона, далі — соціальна сфера та інші захищені зобов’язання, а все, що може бути відкладене без критичних наслідків, переноситься на пізніший термін. За словами Марченка, частину непершочергових видатків уже доводиться обмежувати, причому це стосується не лише державного, а й місцевих бюджетів. Під ризиком відтермінування можуть опинятися програми підтримки, капітальні видатки та інші напрямки, які держава може профінансувати пізніше, коли з’явиться достатня ліквідність.
Саме тут важливо розділити дві речі, які в інформаційному просторі часто змішують. Перша — бюджетний дефіцит, тобто структурна різниця між доходами та видатками держави. Друга — касовий розрив або нестача ліквідності, коли конкретного дня на Єдиному казначейському рахунку недостатньо коштів, щоб одночасно профінансувати всі заплановані платежі. Заява Марченка стосувалася передусім другого ризику: якщо зовнішні кошти надходитимуть із затримкою, державі доведеться жорсткіше визначати черговість платежів.
Тому формулювання «українцям уже затримуватимуть соціальні виплати» сьогодні було б перебільшенням. Міністр сказав, що такий сценарій можливий, але водночас наголосив, що соціальні видатки наразі не обмежуються. Ще жорсткіше він висловився щодо зарплат у бюджетній сфері: до такого сценарію, за його словами, влада сподівається не допустити, оскільки системна затримка зарплат уже означала б надзвичайно серйозну проблему для державних фінансів.
Причина нервовості Мінфіну — не тільки високі оборонні потреби, а й залежність України від своєчасного міжнародного фінансування. Уряд просить парламент не затягувати з рішеннями, виконання яких пов’язане з програмами Європейського Союзу та Міжнародного валютного фонду. Для України це не формальність: у нинішній бюджетній конструкції зовнішні кошти фактично дозволяють фінансувати значну частину цивільних видатків, тоді як внутрішні доходи максимально спрямовуються на оборону. Президент Володимир Зеленський також неодноразово піднімав перед партнерами питання бюджетної підтримки та фінансування армії.
$27 млрд на оборону — це головний фінансовий виклик до кінця року
Цифра у $27 млрд звучить драматично, і саме вона породила заголовки про «трильйонну діру». Насправді йдеться про дефіцит оборонного фінансування, який необхідно закрити додатковими ресурсами. Україна просить партнерів допомогти знайти екстрене фінансування цієї потреби, про що прямо говорили у Верховній Раді.
Для бюджету це принципово складна ситуація. Більшість міжнародної макрофінансової допомоги традиційно спрямовується на цивільні потреби держави, тоді як зарплати військовим, частина закупівель, виробництво озброєнь та інші оборонні видатки значною мірою повинні фінансуватися внутрішніми ресурсами. Тому кожне додаткове збільшення оборонного бюджету означає, що уряд має або знайти нові внутрішні доходи, або залучити іншу форму зовнішньої підтримки, або скоротити й перенести частину цивільних видатків.
Це і пояснює, чому Мінфін так наполягає на своєчасному виконанні зобов’язань перед ЄС та МВФ. Якщо партнери фінансують цивільну частину бюджету, держава отримує можливість вивільнити більше власних доходів на оборону. Якщо ж зовнішні транші затримуються, вся конструкція стає значно напруженішою: військові видатки нікуди не зникають, а цивільні платежі доводиться фінансувати в умовах меншого доступного ресурсу.
У цьому сенсі нинішня ситуація — не історія про те, що держава раптом «закінчила гроші». Це історія про надзвичайно високий рівень одночасних зобов’язань, коли оборонні потреби значно перевищують довоєнні масштаби бюджету, а можливість стабільно фінансувати цивільну частину держави залежить від ритмічності зовнішньої підтримки.
Найгірший сценарій — повернення до монетарного фінансування
Окрему увагу привернула ще одна теза Марченка. Якщо зовнішнє фінансування затримуватиметься настільки, що уряд більше не зможе збалансувати платежі звичайними інструментами, Мінфін не виключає повернення до монетарного фінансування дефіциту. Простими словами — до ситуації, коли НБУ фактично створює додаткову гривневу ліквідність для фінансування держави, наприклад через викуп державних облігацій.
Цей механізм уже застосовувався Україною на початку повномасштабної війни, коли можливості держави залучати гроші були вкрай обмежені. Але сам Марченко неодноразово наголошував, що тривале використання такого інструменту створює інфляційні ризики. У нинішній ситуації він прямо пов’язав можливе монетарне фінансування з додатковим тиском на курс гривні та ціни.
Втім, і тут варто уникати апокаліптичних формулювань на кшталт «гривня полетить у прірву». Монетарне фінансування справді може створити серйозний інфляційний та девальваційний тиск, особливо якщо воно стає великим і системним. Але масштаб наслідків залежатиме від обсягу емісії, валютних резервів НБУ, політики регулятора, зовнішнього фінансування та ситуації з імпортом і експортом. Тобто це небезпечний сценарій, але не автоматична гарантія валютної катастрофи.
Наразі головний висновок значно спокійніший, хоча й не менш серйозний. Рішення про затримку соціальних виплат в Україні не ухвалене. Пенсії та соціальні програми не оголошені скороченими. Але бюджет працює з дуже обмеженим запасом ліквідності, уряд уже переносить частину непріоритетних видатків, а величезна додаткова потреба оборонного сектору робить своєчасне надходження міжнародної допомоги критично важливим. Саме це, а не гучні заголовки про «повний крах бюджету», є суттю заяви міністра фінансів.
Для громадян найближчі місяці залежатимуть від трьох речей: чи виконає Україна умови програм ЄС і МВФ, наскільки ритмічно партнери надаватимуть фінансування та чи вдасться знайти окреме рішення для додаткових оборонних потреб. Якщо ці елементи спрацюють, нинішній режим обмеження видатків може залишитися технічним інструментом управління ліквідністю. Якщо ні, державі доведеться обирати між дедалі жорсткішим перенесенням цивільних витрат, додатковими запозиченнями та значно ризикованішими монетарними рішеннями.
І саме тому сьогодні варто уважно стежити не за емоційними заголовками про «скасування соцвиплат», а за значно прозаїчнішими речами — рішеннями Верховної Ради, графіком траншів ЄС та МВФ і тим, як уряд закриватиме $27-мільярдний оборонний дефіцит до кінця року.
Джерело інформації: today.ua Фото: ChatGPT
