Україна поступово входить у ситуацію, коли для економічного відновлення може бути недостатньо лише інвестицій, підприємств та нових виробничих потужностей. Одним із головних обмежень стає значно простіший ресурс — люди, які мають на цих підприємствах працювати. Пише today.ua

Через війну, виїзд мільйонів українців за кордон, мобілізацію, демографічні зміни та структурні дисбаланси на ринку праці бізнес уже стикається з гострою нестачею кадрів.

Економіст, член Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин вважає, що після суттєвого покращення безпекової ситуації Україні доведеться активно залучати працівників з інших країн. За його оцінкою, потенційний приплив трудових мігрантів може становити 400–450 тисяч осіб щороку.

Але цю цифру важливо трактувати правильно: наразі це експертний сценарій, а не затверджена державою міграційна квота.

Чому Україні може не вистачити власних працівників

Проблема сформувалася не вчора.

Український ринок праці за останні роки втратив значну частину людського капіталу через вимушену міграцію та наслідки війни.

Пендзин оцінює кількість працездатного населення до активної фази війни приблизно у 18 млн осіб, а нинішню — у 12,5–13 млн. Виходячи з цього, він вважає, що для повернення хоча б до масштабів промислового виробництва 2021 року Україні може знадобитися близько 5 млн додаткових працівників.

Це оцінка конкретного експерта, але вона загалом збігається з масштабом проблеми, який раніше визнавав і уряд.

Міністерство економіки ще у своїх розрахунках оцінювало додаткову потребу ринку праці приблизно у 4,5 млн людей для забезпечення високих темпів економічного зростання. Відомство також зазначало, що через війну, міграцію та інші демографічні чинники кадровий дефіцит стане одним із ключових обмежень відновлення економіки.

Дефіцит кадрів бізнес відчуває вже зараз

Це проблема не лише майбутньої відбудови.

Національний банк у 2026 році продовжує фіксувати нестачу кваліфікованих працівників серед факторів, що стримують діяльність підприємств.

За даними НБУ, у лютому 2026 року брак кадрів був однією з головних проблем українського бізнесу, причому дефіцит кваліфікованих спеціалістів був значно гострішим, ніж нестача некваліфікованої робочої сили.

Уряд уже переходить до довгострокового прогнозування кадрових потреб. У квітні 2026 року Кабмін запустив механізм десятирічного прогнозу потреби у фахівцях і робітничих кадрах, який має щорічно оновлюватися на основі даних ринку праці.

Тобто проблема фактично переходить із рівня «роботодавці не можуть знайти людей» у категорію стратегічних економічних ризиків.

Чому дефіцит може посилитися після покращення безпекової ситуації

На перший погляд може здатися, що завершення або суттєве зниження інтенсивності бойових дій автоматично полегшить ситуацію на ринку праці.

Однак можливий і протилежний ефект.

Покращення безпеки означатиме запуск значно більшої кількості інвестиційних проєктів, відновлення пошкоджених підприємств, масштабне будівництво житла та інфраструктури, розвиток логістики, промисловості та сервісного сектору.

Тобто попит на людей може збільшитися значно швидше, ніж їхня фактична кількість.

У чинному макроекономічному прогнозі уряду сценарій покращення безпекової ситуації передбачає прискорення економічного зростання у 2027–2028 роках. Для такого відновлення доступність робочої сили стає критичним фактором.

400–450 тисяч мігрантів щороку: звідки взялася ця цифра

Саме на цьому тлі Олег Пендзин прогнозує появу значного потоку трудової міграції до України.

В інтерв’ю УНІАН економіст назвав орієнтир 400–450 тис. людей на рік.

За такої швидкості залучення працівників для компенсації дефіциту у кілька мільйонів людей знадобилося б багато років.

І це ще раз показує, наскільки масштабною є проблема: навіть сотні тисяч нових працівників щороку не закрили б її миттєво.

Звідки можуть приїжджати працівники

На думку Пендзина, одним із найбільш імовірних джерел трудової міграції можуть стати держави, де рівень оплати праці нижчий, ніж потенційно може запропонувати український ринок.

Економіст згадує насамперед країни Південної та Південно-Східної Азії, зокрема Пакистан, Бангладеш та Індію.

Це цілком знайома модель для інших країн Центральної та Східної Європи.

Коли рівень доходів зростає, а власного працездатного населення не вистачає, економіка починає залучати робочу силу з країн із нижчим рівнем зарплат.

Свого часу схожий процес відбувався, наприклад, із українськими працівниками у Польщі, Чехії та інших європейських країнах.

У майбутньому Україна сама потенційно може опинитися в ролі країни-реципієнта трудових мігрантів.

Яких працівників бракуватиме найбільше

Пендзин прогнозує особливо високий попит на професії, де залишається значна частка фізичної праці.

Водночас дані НБУ показують, що проблема значно ширша: українські підприємства відчувають виражений дефіцит саме кваліфікованих кадрів.

Тому майбутній кадровий дефіцит навряд чи можна буде закрити лише за рахунок працівників для найпростіших операцій.

Під час відбудови зростатиме попит на будівельників, зварювальників, електриків, водіїв, операторів обладнання, механіків, працівників виробництва та логістики, а також інженерів і технічних спеціалістів.

Таким чином, Україні знадобиться одночасно і залучення додаткових людей, і підвищення кваліфікації тих, хто вже перебуває на ринку праці.

Міграція — лише один із способів закрити дефіцит

Було б помилкою робити висновок, що проблема на 4–5 млн працівників автоматично означає необхідність імпортувати таку саму кількість робочої сили.

Реальний баланс залежатиме від багатьох факторів.

Наскільки активно українці повертатимуться з-за кордону. Скільки людей повернеться на ринок праці після демобілізації. Як зміниться зайнятість людей старшого віку. Наскільки швидко бізнес автоматизуватиме виробництво. Чи вдасться активніше залучити економічно неактивних громадян і людей з інвалідністю. Наскільки ефективною буде система перекваліфікації.

Сам уряд робить ставку не лише на міграцію. У 2026 році Мінекономіки запустило цифрову екосистему «Обрій», яка має поєднати прогнозування навичок, працевлаштування, перенавчання та професійний розвиток протягом працездатного життя.

Автоматизація теж може змінити цифри

Є ще один фактор, який часто випадає з дискусій про кількість необхідних працівників, — продуктивність праці.

Якщо виробництво 2030-х років буде технологічно таким самим, як виробництво 2021-го, нестача людей справді стає майже прямою функцією чисельності персоналу.

Але автоматизація, роботизація, AI, сучасне складське обладнання та цифрове управління процесами дозволяють виробляти більше меншою кількістю працівників.

Саме тому потреба у «5 млн робочих рук» не повинна сприйматися як точна кількість мігрантів, яких Україні обов’язково необхідно завезти.

Реальна потреба визначатиметься не лише демографією, а й продуктивністю української економіки.

Для бізнесу починається конкуренція не лише за клієнта, а й за працівника

Кадровий дефіцит уже змінює логіку ринку.

Компанії змушені конкурувати за людей зарплатою, соціальним пакетом, умовами роботи, навчанням, бронюванням, гнучким графіком та автоматизацією важких операцій.

Якщо після покращення безпекової ситуації економіка почне швидко відновлюватися, ця конкуренція може лише посилитися.

Тому трудова міграція буде не окремим явищем, а одним із елементів значно масштабнішої перебудови українського ринку праці.

Чи справді до України масово поїдуть мігранти

Станом на серпень 2026 року говорити про гарантований потік у 400–450 тис. людей щороку передчасно.

Це прогноз Олега Пендзина, побудований на його оцінці майбутнього дефіциту робочої сили.

Наразі немає затвердженої державної програми, яка встановлювала б саме таку щорічну кількість трудових мігрантів.

Проте фундаментальна передумова для зростання імміграції справді існує: Україні бракує працівників уже зараз, а відбудова та економічне зростання можуть суттєво збільшити цей дефіцит. Це визнають як бізнес, так і державні інституції.

Тому питання, ймовірно, полягатиме вже не в тому, чи потрібна Україні додаткова робоча сила, а в тому, звідки її брати і як побудувати цивілізовану модель трудової міграції.

КЛЮЧОВІ ЦИФРИ

Показник	Оцінка
Потенційна трудова міграція	400–450 тис. осіб на рік — прогноз Олега Пендзина
Поточна оцінка працездатного населення	12,5–13 млн — оцінка Пендзина
Додаткова потреба для повернення до масштабів виробництва 2021 року	близько 5 млн осіб — оцінка Пендзина
Попередня оцінка Мінекономіки	4,5 млн додаткових працівників для забезпечення високих темпів економічного зростання
Основна проблема бізнесу	нестача кадрів, особливо кваліфікованих

Джерело інформації та фото: today.ua