Після завершення війни Україна може перейти до принципово нової моделі утримання дорожньої інфраструктури — із частковим запровадженням платного проїзду. Йдеться не про точкову ініціативу, а про системну зміну підходу: держава змушена шукати довгострокові фінансові рішення для відновлення та підтримки доріг. Пише today.ua
Про це заявив керівник Агентство відновлення Сергій Сухомлин, наголосивши, що питання платних доріг — це вже не дискусія “чи буде”, а радше “коли і як саме”.
Причина очевидна: масштаб руйнувань і витрат на відновлення інфраструктури є настільки великим, що покривати їх виключно за рахунок державного бюджету або міжнародної допомоги буде складно. У цих умовах модель “користувач платить” виглядає як логічний крок до фінансової стійкості системи.
Яку модель може обрати Україна
Одним із базових сценаріїв розглядається система tolling — оплата за користування дорогами. Це стандартна практика для багатьох європейських країн, але реалізується вона по-різному.
Наприклад, у частині країн, таких як Молдова чи Угорщина, працює модель віньєток: водій купує доступ до дорожньої мережі на певний період — від кількох днів до року. Альтернативний підхід — оплата за фактично пройдену відстань, як це реалізовано в Італії: водій платить за кожен кілометр, використовуючи інфраструктуру з пунктами контролю.
Який саме формат буде впроваджено в Україні — поки відкрите питання. Остаточна модель залежатиме від балансу між зручністю для користувачів, технічною реалізацією та економічною ефективністю.
Ключовий принцип: платити — лише за якість
Однією з базових ідей, яку озвучують у державі, є прив’язка оплати до якості інфраструктури. Фактично йдеться про зміну логіки: платною може стати лише дорога, яка відповідає стандартам — має належне покриття, безпечні умови руху і дозволяє економити час.
Як приклад наводиться траса Київ—Житомир — маршрут, де водій отримує очевидну цінність: швидкість, комфорт і прогнозованість. Саме за такі дороги, за логікою майбутньої моделі, користувач готовий платити.
Водночас зруйновані або проблемні ділянки, включно з аварійними об’їздами, не підпадатимуть під платний режим. Вони можуть стати платними лише після повного відновлення і доведення до належного рівня якості.
Технології як основа системи
У перспективі Україна може впровадити повністю автоматизовану систему оплати. Це означає, що нарахування відбуватиметься без фізичних пунктів оплати — залежно від фактично пройденої відстані або часу користування дорогою.
Такий підхід дозволяє зробити систему прозорою, мінімізувати людський фактор і забезпечити зрозумілу логіку для водіїв. По суті, йдеться про перехід до цифрової інфраструктури, де дороги стають не лише фізичним активом, а й частиною сервісної моделі.
Що це означає для країни
Запровадження платних доріг — це не просто новий платіж для водіїв. Це зміна всієї економіки інфраструктури. Україна поступово рухається до європейської моделі, де якість доріг напряму пов’язана з джерелами їх фінансування.
У цій системі дороги перестають бути виключно бюджетним навантаженням і стають інфраструктурним продуктом із чіткою економікою: хто користується — той і частково фінансує.
І саме ця логіка, ймовірно, визначатиме розвиток дорожньої мережі в Україні в наступні роки.
