Українська економіка дедалі виразніше демонструє ознаки охолодження. Бізнес накопичує податкові борги, металургія втратила більшу частину довоєнної експортної потужності, а зростання виручки в окремих секторах уже не гарантує зростання прибутку. Пише today.ua
Економіст і фінансовий аналітик Олексій Кущ вважає, що країна наближається до нової структурної кризи. Його ключова теза полягає в тому, що модель, яка після 2022 року трималася на зовнішній допомозі, секторі послуг і сировинному експорті, поступово втрачає стійкість до нових шоків.
Це не означає, що масштабна рецесія вже неминуча. Але одразу кілька індикаторів показують, що запас міцності бізнесу скорочується.
Податковий борг бізнесу зріс до 263 млрд грн
Один із найтривожніших сигналів — динаміка податкової заборгованості. Станом на 1 липня 2026 року 218,7 тис. компаній мали податковий борг на загальну суму 263,32 млрд грн. Для порівняння, у липні 2024 року сума становила 132,27 млрд грн. Тобто лише за два роки вона фактично подвоїлася.
Ще показовіше те, що різке погіршення відбулося саме останнім часом. На початку 2026 року борг уже становив 253,06 млрд грн, а до липня зріс ще приблизно на 10 млрд грн. Для економіки це важливий сигнал.
Податковий борг не завжди означає банкрутство компанії. Частина заборгованості може бути оскаржуваною, реструктуризованою або тимчасовою. Але коли борги одночасно накопичуються у великої кількості бізнесів, це часто свідчить про погіршення ліквідності та здатності компаній своєчасно виконувати фінансові зобов’язання.
Металургія втратила роль одного з головних експортних двигунів
Ще один удар — різке скорочення валютної виручки від металургії. За перші п’ять місяців 2026 року експорт металів приніс Україні лише $1,7 млрд. Це на 7% менше, ніж за аналогічний період 2025 року, і у 3,2 раза менше, ніж за той самий період до повномасштабного вторгнення.
Для порівняння: у 2021 році Україна отримала від експорту металів $15,7 млрд за рік. У 2025 році — вже лише $4,7 млрд. Частка металів у загальному експорті товарів і послуг скоротилася приблизно до 7%, тоді як у довоєнні роки галузь формувала значно більшу частину валютних надходжень.
Причини очевидні: руйнування та пошкодження промислових підприємств, складніша логістика, обмежені морські маршрути, дефіцит енергії та зростання вартості виробництва. До цього додається європейський механізм CBAM, який поступово підвищує вимоги до вуглецевої інтенсивності імпортованої продукції. Для української металургії, яка потребує масштабної модернізації, це створює ще один довгостроковий виклик.
Проблема вже не обмежується промисловістю
Найнебезпечніший сценарій для економіки виникає тоді, коли слабкість перестає бути локальною. Якщо проблеми є лише в металургії, їх ще можна компенсувати іншими секторами. Але якщо одночасно сповільнюються торгівля, логістика, транспорт, послуги та аграрний експорт, економіка починає втрачати одразу кілька джерел внутрішнього попиту й податкових надходжень.
Саме про такий ризик говорить Кущ.
За його оцінкою, нинішня модель економіки не пройшла повноцінної структурної адаптації до затяжної війни, а кілька років відносної стабільності значною мірою були забезпечені зовнішнім фінансуванням.
Проблема в тому, що зовнішня допомога може підтримувати бюджет і валютні резерви, але вона не здатна нескінченно компенсувати втрату виробництва, експорту та приватних інвестицій.
Зростання виручки вже не означає здоровий бізнес
Ще один важливий симптом — розрив між доходом і прибутком. Компанія може показувати більшу виручку в гривні, але при цьому реально заробляти менше через інфляцію, дорожчу електроенергію, логістику, кредитування, страхування та зарплати.
Саме тому номінальне зростання оборотів не завжди означає реальне розширення бізнесу. У воєнній економіці особливо важливо дивитися не на одну цифру доходу, а на маржинальність, боргове навантаження, обіговий капітал і здатність компанії генерувати cash flow. Коли виручка росте, але прибуток падає, компанія фактично стає вразливішою навіть на тлі формально позитивної статистики.
Чому скорочення експорту б’є не лише по великих корпораціях
Металургійний експорт — це не проблема кількох великих комбінатів. Навколо галузі працюють транспортні компанії, залізниця, порти, ремонтні підприємства, постачальники обладнання, енергетики та тисячі малих підрядників.
Коли великий експортер скорочує виробництво, ефект проходить усім ланцюгом. Менше експорту означає менше валютної виручки. Менше виробництва — менше податків. Менше замовлень — менше роботи для суміжних підприємств. Це і є механізм, через який локальний спад поступово перетворюється на системне економічне охолодження.
Найбільший ризик — удар по бюджету
Якщо прибутки бізнесу знижуються, податкові надходження теж починають сповільнюватися. Для України це особливо чутливо, оскільки воєнні видатки залишаються надзвичайно високими.
Держава може фінансувати частину цивільних витрат за рахунок міжнародної підтримки, але значна частина внутрішніх потреб напряму залежить від податків, які генерує українська економіка. Тому проблема податкової бази поступово стає питанням не лише економічного зростання, а й бюджетної стійкості.
І саме тут податкові борги у 263 млрд грн виглядають уже не як бухгалтерська статистика, а як індикатор здатності приватного сектору фінансувати державу.
Чи означає це неминучу кризу
Ні. Важливо розділяти факти та прогноз. Факт полягає в тому, що податковий борг бізнесу різко зріс, а експорт металів залишається в рази нижчим за довоєнний рівень.
Теза про наближення масштабної економічної кризи — це оцінка Олексія Куща, а не встановлений результат. Сценарій залежатиме від багатьох факторів: тривалості війни, масштабів зовнішньої підтримки, стану енергетики, доступу до логістики, інвестицій, кредитування та здатності бізнесу перебудовувати виробничі ланцюги.
Але сама комбінація слабших експортних доходів, зростання боргів і високої залежності від зовнішнього фінансування справді робить економіку чутливішою до нових потрясінь.
Україні потрібна не просто підтримка, а інша економічна модель
Саме тут дискусія переходить від кризового менеджменту до структури економіки. Зовнішнє фінансування дозволило Україні пройти найважчі роки війни без фінансового колапсу. Але воно не може замінити внутрішню економічну базу.
Для довгострокової стійкості країні потрібні виробництво з більшою доданою вартістю, технологічна модернізація промисловості, доступний капітал, нові експортні ринки та менша залежність від кількох великих сировинних секторів. Інакше кожне нове пошкодження інфраструктури, зміна умов міжнародного фінансування або падіння зовнішнього попиту знову ставитиме економіку перед тією самою проблемою.
Тому головний ризик для України зараз полягає не лише у можливій рецесії.
Він у тому, що економіка може увійти в період тривалого повільного виснаження — коли бізнес ще працює, бюджет ще отримує доходи, а ВВП формально не обвалюється, але запас фінансової міцності поступово скорочується. Саме такий сценарій може виявитися небезпечнішим за короткий різкий спад: його значно складніше побачити на старті — і значно дорожче виправляти, коли він уже став системним.
Джерело інформації: today.ua Фото: ChatGPT
